Прощавай  Букварику!

   Разом із першим весняним сонечком завітало до нашого класу на гостини привітне свято – Прощання з Буквариком, найпершою книжкою наших юних читачів. Радісні та схвильовані перед широким загалом учнів школи, вчителів та батьків вони гамірно метушаться на «шкільній сцені», готуючись  до виступу.

   Атмосфера свята зачаровує, проте йшли до цього дня наші першокласники майже цілий рік, адже прийшовши до школи, вони зовсім не вміли ні писати, ні читати. І  долали ми з ними щодень, крок за кроком це нелегке випробування шкільною наукою, яка привела первачків до неабияких висот. Звук за звуком, літерка за літеркою, а там, за горизонтом – безмежний світ мелодійного материнського рідного слова.

   «Нумо, «ем», дай руку «А»,

  «Ма» і «ма», а разом – «Мама»! -

Промовляють учні,завдячуючи своїм ненькам за щоденну працю – виховання та навчання, яка , безумовно, займає чимало сил і часу.

   Весела пісня і учнівське слово – хазяї сьогоднішнього свята. А ще – Букварик, книжка, що привела їх до Країни слова від найпершої літери «А», книжка, яку вони не читатимуть більше ніколи в житті, яка побажає їм сьогодні успіхів у навчанні, та передасть естафету більш «дорослим» підручникам. По завершенні  заходу, таке помітне хвилювання і острах змінюються сміливою посмішкою та дружніми оплесками. Іспит на найперше класне свято малюків складено на «відмінно». І я рада і горда за них, бо готуючись до заходу вони проявили неабияку завзятість, працьовитість і наполегливість, а моя мета – виховання згуртованості, почуття колективізму та взаємодопомоги за такий короткий термін вже частково досягнута.

   Саме такого роду заходи відіграють важливу роль у розвитку в учнів естетичних та мистецьких почуттів із самого малечку, вчать бути відповідальними та працьовитими.

   А я, спостерігаючи за цікавістю в очах, намаганням бути «якнайкращим» для своїх батьків, порадувати їх, зловила себе на думці, що формуючи в учнів вміння читати і писати, я формую у них, в першу чергу, вміння думати, міркувати, діяти, проявляти свій творчий потенціал.  А тому:

    «Прощавай, Букварику, наш найперший друже! Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже!» за добру науку, за той нелегкий, але плідний шлях, який простягатиметься перед  нашими першачками ще довгі 10 шкільних років.

Вчитель 1 класу

КЗ « Юр’ївська БЗОШ І – ІІІ ступенів»

Ганзина В.О.