Суббота, 23.06.2018, 17:35
Вітаю Вас Гость | RSS

   Юр'ївська БЗОШ комунальний заклад Приморської районної ради

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 19
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Дитяча лінія

Рекомендації щодо роботи з молодими вчителями

Сучасна доба ставить нові вимоги до вчителя. Суспільству потрібен вчитель- професіонал з високою науково-теоретичною, методичною, психолого- педагогічною, теоретичною і практичною підготовкою, здатний до безперервного навчання, творчості і постійного самовдосконалення. У структурі системи професійної підготовки педагогів особливої актуальності набуває післявузівська діяльність молодого вчителя, його адаптація до професії педагога. Професійне становлення особистості педагога - довготривалий процес. Від того, як пройдуть перші роки вчителя-початківця, залежить стабільність педагогічних кадрів, їх якісний склад, результативність навчально-виховного процесу в школі. Основною метою науково-методичної роботи з молодими педагогами є забезпечення зростання їх фахового рівня, надання кожному вчителю широких можливостей для удосконалення професійної підготовки, формування вміння прогнозувати свою професійну діяльність.

 

Професійне становлення та зростання молодого вчителя відбувається умовно протягом трьох етапів адаптації.

На першому етапі адаптації відбувається ознайомлення молодого вчителя з вимогами до професійної діяльності, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап пов'язаний із процесом подолання труднощів навчально- виховної діяльності й початком формування майстерності молодого вчителя.

Третій етап - це етап високої адаптованості, він є результатом ефективності у діяльності молодого вчителя на попередньому етапі. Для цього стану характерний високий рівень самостійності молодого вчителя, його творчий підхід до навчально- виховної діяльності.

На всіх трьох етапах молодий вчитель відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу.

Для якісної та ефективної роботи з молодими вчителями є такі форми роботи: наставництво та школа молодого вчителя.

Наставництво - це одна з форм підвищення кваліфікації молодих вчителів, які мають стаж роботи до 3-х років або малодосвідчених вчителів які потребують методичної допомоги, та новопризначених вчителів школи.

Роботу наставника з підшефним слід починати з довірливої бесіди, часто в присутності одного з членів адміністрації. Варто визначити напрямки допомоги, можливості раціонального залучення вчителя-початківця до позакласної та позашкільної роботи.

Слід ознайомити початківця з обладнанням шкільного методичного кабінету, матеріалами шкільної бібліотеки тощо, дати стислу характеристику класів, у яких йому доведеться працювати.

Наступний етап — складання плану роботи молодого вчителя і наставника на три роки з урахуванням його потреб і можливостей.

У складанні плану та його реалізації велику допомогу надає наставник, який при цьому використовує різноманітні форми.

У перші два-три місяці уроки молодого вчителя відвідують лише наставники III їхні колеги, адже відомо, що присутність на уроці керівника школи надто хвилює початківців. а дружні зауваження колег він сприймає значно лояльніше.

Наставникам під час спостереження й аналізу уроків початківців слід використовувати систему тематичних пам 'яток.

Наставник, готуючись із початківцем до проведенням уроків, працюючи над розробкою поурочних планів, рекомендує початківцю використовувати ряд рекомендацій та порад

Адміністрації школи в свою чергу налагоджує систематичну роботу з наставниками, періодично проводити для них семінари-практикуми, в ході яких можна, зокрема, розглянути питання:

  •  складання орієнтовного індивідуального плану молодого вчителя;
  •  зміст і форми роботи наставника з молодим учителем;
  •  навчання молодих вчителів навичок самоаналізу уроку:

форми та методи впровадження досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду в практичну діяльність молодого вчителя;

  •  методика складання проекту підсумкової характеристики вчителя;
  •  обмін досвідом звітування тощо.

Школа молодого вчителя (далі ШМВ) - одна з форм підвищення кваліфікації молодих учителів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років, яка покликана формувати його майстерність, творчу індивідуальність.

Така форма методичної роботи організовується на базі навчального закладу, де працює досвідчений вчитель з даного фаху, який має досвід наставницької роботи. Керівник школи складає навчальний план і програму занять, розраховану на 3-5 років.

Завдання діяльності ШМВ:

  • формування вмінь застосовувати теоретичні знання, одержані під час навчання у ВНЗ, у конкретній практичній діяльності;
  • створення умов для швидкої та ефективної адаптації молодих освітян до професійної діяльності в умовах зміни вимог до фахових компетенцій;
  • набуття молодими та новопризначеними педагогами теорії та практики щодо організації навчально-виховної діяльності у класі;
  • вивчення молодими педагогами перспективного педагогічного досвіду;
  • ознайомлення із сучасними методами і прийомами навчання, формами організації навчальної діяльності дітей на уроці, інноваційними педагогічними технологіями;
  • ознайомлення із сучасними засобами навчання, засвоєння методики їх використання;
  • ознайомлення із психолого-педагогічними особливостями роботи з обдарованими учнями та дітьми з особливими потребами;
  • формування позитивних комунікативних якостей;
  • формування спрямованості особистості молодого педагога на безперервне професійно-педагогічне самовдосконалення.

Основні напрями роботи

  1.  Здійснення заходів з поглиблення педагогічних знань, методології навчання, вивчення директивних матеріалів, документів Міністерства освіти і науки України.
  2.  Вивчення теорії, практики та методики виховання, психології, етики, аналіз програмних документів з питань виховної роботи, формування у молодих учителів необхідних умінь і навичок.
  3.  Поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань із суміжних предметів.
  4. Науково-методична робота з вивчення узагальненого передового педагогічного досвіду, визначення шляхів творчого його використання.

5.Здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня молодого вчителя.

6. Організація проведення семінарів, оглядів, конкурсів, екскурсій, вечорів відпочинку, спортивних змагань тощо.

Основні форми навчально-методичної роботи в Школі молодого вчителя:

  •  відвідування уроків і позакласних заходів, які проводять керівник школи (перший рік навчання), інші досвідчені вчителі (другий-третій рік навчання);
  •  індивідуальні консультації;
  •  практичні заняття, на яких здійснюється моделювання та обговорення запропонованих моделей уроків, позаурочних заходів, виготовлення зразків

дидактичних матеріалів;

Робота «Школи молодого вчителя» регламентована законами України та основними нормативними документами в галузі освіти: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Указами Президента: «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні», Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті та іншими діючими документами. ( перш за все затверджується Положення ШМВ... )

Важливу роль у становленні та формуванні молодого вчителя відіграє самоосвітня робота молодого вчителя, яка передбачає поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та засобів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного досвіду; поступового освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

Самоосвітня діяльність включає науково-дослідницьку експериментальну роботу з певної проблеми; вивчення наукової, педагогічної, психологічної та методичної літератури; участь у колективних та групових формах методичної роботи навчального закладу та районного методичного кабінету; вивчення педагогічного досвіду (безпосередньо - колег у навчальному закладі, опосередковано - через літературу); практичну апробацію власних матеріалів. ( Завдання між засіданнями ШМВ)

План самоосвіти педагога повинен містити:

- перелік літератури, яку планується опрацювати;

передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО,поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.)

 Індивідуальна науково-методична робота — усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та безперервна праця молодих педагогів щодо вдосконалення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), вчитель поглиблено і цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої в ході курсової перепідготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, | навчається прийомів науково-дослідної діяльності, вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).

Форми методичної роботи з молодими вчителями-стажистами

  •  індивідуальна бесіда з кожним молодим учителем;
  •  ознайомлення з матеріально-технічною базою школи;
  •  анкетування молодих учителів;
  •  посвячення в учителі (засідання педради);
  •  консультація “Планування роботи вчителя-предметника. Ведення шкільної документації (журнали, календарні та поурочні плани)”;
  •  Оглядовий контроль за роботою молодих учителів;
  •  організація відвідування молодими вчителями уроків учителів- наставників;
  •  консультація “Облік, оцінювання і контроль навчальних досягнень учнів”; 
  •  практикум “Написання конспектів уроків. Вибір методів    і        форм         

навчання відповідно до типу уроку”; 

  •  семінар “Моделювання уроку-діалогу. Труднощі         у проведенні уроку-діалогу” (згідно з результатами діагностування) 
  •  складання індивідуального плану стажування;   
  •  взаємовідвідування уроків стажистів і наставників
  •  Круглий стіл “Аналіз психолого-педагогічних ситуацій стажистами та наставниками”;
  •  Диспут;.  
  •  Ділова гра;       
  •  тиждень молодого вчителя ;      
  •  наказ Про підсумки стажування молодих вчителів”.   

«Круглий стіл»

Зустрічі за «круглим столом» розширюють професійний кругозір не тільки педагогів-початківців, але і самих наставників. Як правило, вибирається одна, найбільш загальна, проблема професійної адаптації вчителя, яка і ста* темою для обговорення. Це може бути проблема підтримання дисципліни, організації ефективної взаємодії з батьками, вибору форм і методів організації навчального процесу, прав та обов’язків педагогів і т. п. Правом виступити володіє кожен присутній за «круглим столом».

Педагогічні конференції

Ця форма роботи спеціально призначена для обміну досвідом між наставниками та молодими вчителями. Думки, висловлені на конференції педагогами і підкріплені їх досвідом, набувають особливу переконливість і роблять великий вплив на новачків. Конференції проводяться як з проблем, що зачіпають широке коло психолого-педагогічних питань, так і з конкретних питань організації навчального процесу виховання.

«День молодого вчителя»

Ця назва об’єднує цілий комплекс заходів, що проводяться в масштабі всієї школи в спеціально відведений для цього день. У школах зазвичай існує негласне правило: в перші два місяці роботи молодому фахівцеві надається свобода дій, в цей період він знайомиться зі своїм класом, завойовує авторитет, формує «дисциплінарне простір». У ці два місяці за його діяльністю спостерігає педагог-наставник, а вже потім, в листопаді, його уроки, класні години, позаурочні заходи починає перевіряти адміністрація. «День молодого вчителя» може стати ефективною формою контролю роботи початківця педагога Бажано, щоб був розроблений спеціальний ритуат посвяти новачків у вчителя. Кожному з молодих вчителів пропонується провести відкритий урок, позакласний захід, розповісти про свої успіхи і поділитися невдачами.

На ці уроки запрошуються не лише представники адміністрації школи та педагоги-наставники, але й інші молоді фахівці. Відкриті перегляди дуже багато дають новачкам: вони отримують можливість спостерігати за діями інших вчителів у схожих ситуаціях; порівнювати свої педагогічні вміння і поведінку з уміннями і поведінкою інших педагогів; переймати в інших прийоми виховних впливів.

Ділові ігри

Ділова гра максимально наближає учасників до реальної ситуації, формує навички швидкого прийняття педагогічно вірних рішень, вміння вчасно побачити і виправити помилку.

Конкретної, вузько спрямованої схеми проведення ділових ігор не існує. Все залежить від компетентності, творчих здібностей і вигадки наставників - організаторів гри.

Приблизна структура гри така:

• підготовчий етап, який включає в себе визначення цілей, завдань гри, організаційних правил, що регламентують хід гри, вибір діючої особи (осіб) увідповідності з ролями, підготовку необхідного наочного матеріалу і устаткування;

  •  основний етап, що полягає у виконанні всіма учасниками гри необхідних правил і дій;
  •  заключний етап, що виражається в аналізі результатів гри.

Метою ділових ігор є вироблення і закріплення певних навичок, умінь попереджати конфліктні ситуації. Ролі в ділових іграх можуть розподілятися по-різному. В них можуть брати участь вчителі, класні керівники, соціальні педагоги, психологи та ін Темою ділових ігор можуть бути різного роду конфліктні ситуації в педагогічній діяльності.

Диспут (від лат. БізріДаге міркувати, сперечатися) — різновид дискусії, публічне обговорення тієї чи іншої важливої для присутніх проблеми, яке, як правило, завчасно готується і пов’язане з реальним життям, власним досвідом учасників.

Диспут — це спеціально організоване подання, в ході якого відбувається демонстративне зіткнення думок з будь-якого питання (проблеми). Взагалі диспут трактується в словниках - вид діалогічного мовлення, публічний спір на злободенну наукову або розмовно - побутову тему. З приводу даної проблеми учасники диспуту висловлюють різні думки і судження. Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, смисловим зв'язкам із реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники спору. У диспуті є елементи монологу та діалогу. Діалогічні елементи надають емоційне забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту. Як виховних потенціалів диспуту можуть бути названі вміння доказово, аргументовано викладати свою точку зору, зберігати витримку і спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента. Г. Плоткін пропонує правила для учасника диспуту:

-Кожен має право висловити свою думку. Якщо у тебе є що сказати слухачам, нехай вони дізнаються про це.

-Говори, що думаєш, думай, що говориш! Висловлюйся ясно і чітко. Чи не стверджуй того, в чому не розібрався сам.

-Постарайся, як можна більш переконливо викласти свою точку зору. — Спирайся тільки на достовірні факти.

-Не повторюй того, що до тебе було сказано.

-Поважай чужу думку. Постарайся зрозуміти його. Умій вислухати точку зору, з якою не згоден. Будь витриманим. Не перебивай виступаючого. Не давай особистісних оцінок. Правоту доводь доводами, а не криком. - Намагайся не нав'язувати своєї думки.

-Якщо доведено помилковість твоїй позиції, май мужність визнати свою неправоту.

-Нехай головним підсумком диспуту стане твоє просування по нелегкому шляху осягнення істини.

Починати диспут доцільно з пропозиції прокоментувати будь-який факт, висловлювання, відео (кіно) фрагмент.

Семінар — форма навчально-практичних занять, в ході яких студенти обговорюють реферати, доповіді, повідомлення, виконані ними під керівництвом викладача на основі пройденого матеріалу та самостійної роботи. У даному випадку викладач виступає в ролі координатора обговорення тієї чи іншої теми. Попередня підготовка до семінару вважається обов’язковою.

Саме тому про його проведення і темі оголошується заздалегідь. Мета семінару — виробити у студентів навички ведення полеміки, а також закріпити отримані на лекціях знання. Крім того, широко практикуються наукові семінари, які представляють собою традиційну форму підвищення кваліфікації.

На подібних заходах науковці можуть ознайомитися з працями колег, а також обговорити найважливіші проблеми тієї сфери, в якій вони задіяні.

Консультация -, консультации, ж. (латин, consultatio - совещание) (спец.).

  •  Обсуждение какого-н. специального вопроса со специалистом; совещание специалистов
  •  Совет специалиста по какому-н. вопросу. Давать консультацию.
  • Постоянная помощь со стороны наставников (педаг.).;

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Карта проїзду
Гаряча лінія

Copyright MyCorp © 2018



Свернуть
Развернуть
Необходима авторизация
0